чорно-біла

Театральний режисер Андрій Приходько на Яскравому радіо!

Андрій ПриходькоНагадую, що сьогодні о 16 годині на Яскравому радіо звучатиме інтерв'ю з відомим київським режисером
Андрієм Приходько
в програмі "Плеєр на двох".
Андрій поділився музикою, яку ви ніде, крім нашої програми, більше не почуєте - приватні записи, композиції, що навіть не обжилися назвами, музика з вистав...

  • Як твориться саундтрек театральної постановки? 
  • Хто з музикантів гратиме головну роль у новій постановці режисера?
  • Як американки співають українські русальні пісні?

Лише на Яскравому радіо сьогодні о 16!
 


Прихильникам Мар'яни варто послухати - в програмі буде багато нового про неї!
чорно-біла

Останній реліз Садовської - "Кеби не навіки"



Рецензія Вячеслава Криштофовича-мол. в журналі "Контрапункт" (додаток до Українського тижня від 21 січня 2010 р.)

Мар’яна Садовська
Just Not Forever
NRW Jazz (2009)
Мар’яна Садовська видала новий диск. Це мало б стати величезною подією
українського культурного життя. Але не стане, навіть хоча вона має силу силенну відданих шанувальників – абсолютно стильних і прогресивних людей. Не стане через те, що у неї повсякчас якось не складається із піаром та промоцією на
батьківщині. І диск – колекційний, з красивим дизайном і накладом 500 прим.
Але у неї складається із творчістю. В неї є безграничне і позакордонне бачення –
знання українських традиційних пісень, знання (і вміння) сучасного авангарду і навіть джазу – для більшої гостроти. Вона – можливо – краща українська
співачка сьогодення (а може й ні – смаки ж різні). Хоча давно вже не мешкає в
Україні. І хай на мене образяться усі патріоти, але в деяких справах найголовніше –
вчасно чкурнути звідси. Європейський світогляд отримувати в Європі, а американський професіоналізм – в Америці. І це аж ніяк не завадить любити рідну землю, їздити в етнічні експедиції та співати українських пісень так, як цього не робить більше ніхто.
Ще багато років тому, ще до згадувань про неї в українських мас-медіа, про
спів Садовської написала газета New York Times. Можливо це міф, що я його
сам вигадав, але будемо його дотримуватися, бо вперше я про неї прочитав
саме там – у найкрутішій газеті світу.
До цього часу у неї були два абсолютно різні, цілісні та самодостатні альбоми, що вона їх зробила у Штатах (зараз не йдеться про величезну кількість інших її проектів – і не лише музичних).
Один – карколомний та пристрасний Songs I Learned in Ukraine (Пісні, яким
я навчилася в Україні), виданий 2001-го лейблом Global Village. Назва компанії – вельми красномовна, адже тут є принципова відмінність світоглядів тих,
хто радісно сидить вдома, і Садовської, яка існує в усьому світі, а сучасний термін “глобальне село” для неї - не порожній звук. Диск вона записала сольно під
свою індійську гармонію – рідкісний та доволі незручний для виконання інструмент. Після нього у певних колах розпочалася епідемія імені Садовської.
Другий альбом – Borderland (2005) – Садовська записала у Нью-Йорку із когортою учасників манхеттенської джазової сцени, а серед них, зокрема, – зірка музики клезмер, трубач Френк Лондон. Менш лірично, але не менш ефектно та імпульсивно: це не стільки пісні, скільки якісь замовляння, веснянки, зойки, речетативи, джазові імпровізації і, можливо, щось дещо потойбічне. Від Borderland – не стільки музичний кайф, скільки емоційний струс.
Альбом Just Not Forever – це, можна сказати, сіквел, або апгрейд “Бордерленду”. Абсолютно не гірший попереднього. Але, чесно кажучи, не дуже зрозумілий підхід. Тут – частина отих пісень з Нью-Йорка 2005-го, а частина нових, 2008-го, записаних у Бонні з джазовим квартетом Borderland, який вона зібрала у Німеччині, де і мешкає (зведення та мастеринг зробили у Кьольні та Нью-Йорку – класний такий, суто
український альбом). І тут немає жодної з її сольних пісень під ту індійську
гармонію. Тобто, як для української музики – це визначний диск. Як для самої
Мар’яни Садовської?..
Які творчі цілі переслідувала Садовська, сподіваємося, невдовзі вона сама
і розповіcть тут – у Контрапункті.

~ Вячек Криштофович-мол.